Це одна з небагатьох книг, присвячених чорноробам Перемоги — безстрашним і невтомним понтонерам, які під постійним обстрілом і бомбардуванням зводили мости і переправи, забезпечуючи своєю спритністю і вмінням швидке подолання водних перепон, а отже — і успіх операцій.Год издания: 1994Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 16090 KbСкачиваний: 99

Головний персонаж повісті «Живий захист» — начальник дистанцій залізничних лісосмуг Сергій Радченко, людина позитивна, чесна, озброєння глибоким переконанням й знанням своєї професії, чудовий сім'янин. Однак життя його на роботі і вдома складається не завжди щасливо, та й тих починань, впровадження яких у виробництво він домагається, багато хто не розуміє — навіть найближчі товариші, дружина... Цикл оповідань — теж про сучасників, людей-трудівників.Год издания: 1982Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 5467 KbСкачиваний: 126

У своєму романі "Накувала зозуля..." письменник Михайло Степанюк звернувся до матеріалу, який досить рідко зустрічається в літературі. Предмет його зображення – життя залізничників на одній із рядових станцій, яких багато в нашій країні. Автор охоплює у творі чималий відтинок часу – від останнього року війни по сьогодні. І ця рядова станція – Бердичів, хоча напряму про це не вказується. В романі місто має назву Лісогірськ, але уважний читач відразу впізнає риси Бердичева, а під назвою Козаче – сусідній Козятин. На сторінках читач зустріне і село Низгірці, де народились головні герої роману, і річку Гнилоп'ять. В поле зору письменника потрапляють різні люди, з різними життєвими прагненнями і характерами, та головним персонажем у романі є Всеволод Кінцеруб, на долю якого випало чимало нелегких випробувань... Він приваблює своєю цілеспрямованістю, твердими життєвими принципами, не жаліє себе, віддаючись улюбленій роботі, не пристосовується, не шукає особистої вигоди... Нелегко доводилося Кінцерубу робити корисну для держави справу. М.Степанюк показав, як консервативність деяких керівників, кар'єризм, а то й просто підлість заважають не лише впроваджувати нові методи у залізничне господарство, а й отруюють життя добрих людей...Год издания: 1986Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 8595 KbСкачиваний: 131

У 1965 році видавництво "Радянський письменник" друкує повість Михайла Степанюка "Перекотиполе". Рецензію на твір написав відомий прозаїк, нині лауреат Шевченківської премії Віктор Міняйло, який і рекомендував автора до Спілки письменників. Потім у видавництві "Радянський письменник" вийшли романи "Пульс" та "Накувала зозуля" (1986), збірка повістей та оповідань "Живий захист" (1982). Видавництво "Мистецтво" надрукувало його комедію-гротеск "Мільйонер". У 1983 році вже в зрілому віці та з чималим літературним доробком Михайло Степанюк стає членом Спілки письменників України.Год издания: 1965Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 4189 KbСкачиваний: 153

На станції Балки стряслася аварія. Віктора Павленка понижено в посаді до чергового. А тут ще й особисте горе: залишила дружина. Його і синочка. На Павленкове місце призначають молодого, гарячкуватого Бігму. У цей же час поряд розгортається будівництво м'ясокомбінату, і маленьку станцію паралізовано надмірною кількістю будматеріалів. Як же обернуться події, хто і як виведе колектив з прориву, — розповідається в останніх розділах роману. Михайло Степанюк з любов'ю, привабливо змальовує своїх героїв. Кожен із них постає як живий. Автор не легковажить фразою, не захоплюється голим сюжетом.Год издания: 1971Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 5528 KbСкачиваний: 125

Гумористична поезія.Год издания: 1993Формат: pdfЯзык: ukРазмер: 8358 KbСкачиваний: 100