🐾 CatOPDS Browser
Cover
Киевская старина» (1882—1906): Систематичний покажчик змісту журналу. 👤 Киевская старина
Систематичний покажчик містить бібліографічний опис понад шість тисяч публікацій журналу «Київська старовина» (1882—1906) з історії, археології, етнографії, фольклористики, літературознавства, мовознавства, краєзнавства, а також творів писання. Науково-довідковий апарат до покажчика складається з іменного, географічного, предметно-тематичного індексів, покажчика періодичних видань, згадуваних у назвах журнальних публікацій, а також словника псевдонімів та криптонімів авторів «Київської старовини». Видання розраховане на істориків, бібліографів, літературознавців, етнографів, культурологів, усіх, хто цікавиться українською минулістю. Год издания: 2005Формат: docxЯзык: ukРазмер: 910 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1893 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1893Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3935 KbСкачиваний: 24
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1901 р. [том LXXI] 👤 Киевская старина
Основні статті та матеріали: № 1 - січень 1901 О. Левицький - "Нарис народного життя в Малоросії в другій половині XVII ст.", с. 3–36. Л. Янковська – «Доля: різдвяні оповідання», с. 37–56. «Євреї у Південній Росії», с. 56–80. Д. Яворницький – «Наша частка – божа воля», с. 82–114. С. Рклицький - «Договори парафіян зі священиками в Малій Росії», с. 115-124. Некролог А. Я. Кониського, с. 125-130. В. Доманіцький – бібліографічний покажчик творів Кониського, с. 131-151. Окремий великий розділ - "Археологічний літопис". Особливо цікавий №1 для історії українського суспільного та церковного життя XVII–XIX ст., а також для вивчення Кониського. № 2 - лютий В. Шенрок - «П. О. Куліш: біографічний нарис», с. 153-179. О. Левицький - "Нариси народного життя в Малій Росії в другій половині XVII ст.", с. 180-216. В. Милорадович - "Українська відьма: нарис", с. 217–233. Д. Яворницький – «Наша частка – Божа воля», с. 234–282. «Листи М. Лазаревського до Т. Шевченка», с. 283-300. В. Науменко - «Пам'яті Гнілосирова», с. 300-307. Некролог М. Симонова, с. 308-311. тут опубліковано листування М. Лазаревського з Т. Шевченком. № 3 - березень Випуск продовжує кілька великих публікацій, розпочатих у січні–лютому: продовження біографічного нарису В. Шенрока про П. Куліша; продовження «Нарисів народного життя в Малоросії» О. Левицького; продовження «Нашої частки – божої волі» Д. Яворницького; літературно-історичні та документальні матеріали; матеріали археологічного характеру НБУВ фіксує випуск як т. 72, березень 1901, ч. 1901-3, обсягом ІІ + 285 + ІV сторінки. № 4 - квітень Особливо цікавий комплекс матеріалів про реформу 1861 р. та церковну історію: І. Лучицький – «З недавнього минулого», с. 1–26. М. Вовк-Карачевський — «Сорок років тому: із спогадів світового посередника», с. 26–41. О. Загоровський — «Декілька даних щодо листів митрополита Арсенія до протоієрея П. Лебединцева», с. 42-49. Д. Яворницький – «Наша добра Божа воля», с. 50-96. М. Василенко – «Перші кроки щодо введення Положення 19 лютого 1861 року», с. 97-125. В. Шенрок - "Куліш П. А.: біографічний нарис", с. 126-148. № 5 - травень О. Левицький - "Нариси народного життя в Малоросії", с. 149-182. В. Шенрок - "Куліш: біографічний нарис", с. 183-213. І. Лучицький – «Селяни та селянська реформа у Східній Австрії», с. 214–226. Б. Грінченка – «Серед темної ночі», с. 227-281. «Уривки із чернігівських спогадів», с. 282-300. М. Старицький - «Лихо: картинка з життя», с. 301-315. № 6 - червень «З листування І. Срезневського», с. 317-343. В. Шенрок - «П. А. Куліш. Біографічний нарис», с. 344-382. Б. Грінченка – «Серед темної ночі», с. 382-450. В. Доманіцький – «До історії приватних пансіонів у Київській губернії», с. 450-460. В. Левицький – «За Коліївщину», с. 460-492. Остання стаття особливо важлива для історії Коліївщини. № 7-8 - липень-серпень Це здвоєний випуск: "Ще сторінка з минулого м. Переяслава", с. 277-303. В. Шенрок - "Куліш: біографічний нарис", с. 304–330. Л. Яновська - "Городянка", с. 331-362. Г. Коваленко - «Нарис життя та діяльності С. Д. Носа», с. 363-400. О. Левицький - "Нариси народного життя в Малоросії", с. 401-430. № 9 - вересень "Ще сторінка з минулого Переяслава", с. 277-303. В. Шенрок - "Куліш: біографічний нарис", с. 303-340. Л. Яновська - "Городянка", с. 331-362. О. Левицький - нарис з життя та діяльності С. Д. Носа, с. 363-400. О. Левицький – нарис із народного життя в Малоросії, с. 401-430. № 10 – жовтень І. Г. — «До біографії Андрія Муравйова та листи його до протоієрея Петра Лебединцева», с. 1–17. В. Шенрок - "Куліш: біографічний нарис", с. 18–44. О. Левицький - "Нариси народного життя в Малоросії", с. 45-76. Л. Яновська - "Городянка", с. 78–120. М. Біляшевський - «Чудовий скарб великокнязівської епохи», с. 120-132. Ф. Пільченко - "Княжа криниця: драма", с. 133-168. № 11 – листопад «Листи професора університету св. Володимира до протоієрея Петра Лебединцева», с. 169-199. Ф. Пільченко - "Княжа криниця: драма", с. 200-222. О. Левицький - "Нариси народного життя в Малоросії в другій половині XVII ст.", с. 223-255. Л. Яновська - "Городянка", с. 256-302. М. Василенко – «Перші кроки щодо введення Положення 19 лютого 1861 року», с. 303-327. № 12 - грудень В. Липковський - «Справа про забобони священика», с. 329-345. «Листи професора Фаворова університету до прот. Лебединцеву», с. 346-374. О. Левицький - "Нариси народного життя в Малоросії в другій половині XVII ст.", с. 424-471. "Про походження слова кацап", с. 472-477. "Микола Ілліч Стороженко", с. 477-484. М. Шугуров - некролог, с. 485-490.Год издания: 1901Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3257 KbСкачиваний: 78
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1883 р. [том ІІ] 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1883Формат: docxЯзык: ukРазмер: 4828 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1884 р 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1984Формат: docxЯзык: ukРазмер: 4919 KbСкачиваний: 29
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1886 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1886Формат: docxЯзык: ukРазмер: 4968 KbСкачиваний: 6
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1887 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1887Формат: docxЯзык: ukРазмер: 4595 KbСкачиваний: 32
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1888 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1888Формат: docxЯзык: ukРазмер: 5546 KbСкачиваний: 28
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1889 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1889Формат: docxЯзык: ukРазмер: 7010 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1890 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1990Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3463 KbСкачиваний: 35
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1891 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1891Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3043 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1892 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1892Формат: docxЯзык: ukРазмер: 6682 KbСкачиваний: 34
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1894 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1894Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3707 KbСкачиваний: 10
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1896 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1896Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3162 KbСкачиваний: 14
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1897 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1897Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3538 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1898 р.  👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1898Формат: docxЯзык: ukРазмер: 2941 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1899 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1899Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3929 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1900 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1900Формат: docxЯзык: ukРазмер: 3020 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1902 р. 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1902Формат: docxЯзык: ukРазмер: 4171 Kb
Скачать Подробнее / Серии
Cover
Київська старина 1906 р. [том XXV] 👤 Киевская старина
«Київська старина» — щомісячний науково-історичний, етнографічний та літературний журнал, що виходив у Києві в 1882–1906 роках. російською мовою. За час існування вийшло 94 томи, що включали близько 300 окремих випусків. Журнал був тісно пов'язаний з українським національно-культурним рухом та діяльністю Київської «Старої громади», став одним із найважливіших наукових та культурних періодичних видань України кінця XIX — початку XX століття. Основне місце у журналі займали історія України, археологія, етнографія, фольклор, краєзнавство, історія літератури та мовознавство. Особливо широко висвітлювалася історія українських земель XVI–XIX ст., історія Гетьманщини та Запоріжжя, соціальні та економічні відносини, розвиток міст та окремих регіонів, історія дворянських та козацьких пологів. Значна частина матеріалів була присвячена Києву, Лівобережній Україні, Полтавщині, Чернігівщині, Волині, Поділля та іншим історичним регіонам. Особливу наукову цінність становлять публікації історичних джерел: документи з державних та приватних архівів, універсали, грамоти, акти, листи, щоденники, мемуари, листування та інші матеріали. Журнал систематично вводив у науковий обіг раніше невідомі чи маловідомі джерела з історії України. Великий розділ складали біографічні та мемуарні матеріали про діячів української історії та культури — Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова, Максимовича та багатьох інших. Публікувалися також матеріали про Олександра Лазаревського, Володимира Антоновича, Ореста Левицького та інших істориків та дослідників. В етнографічному та фольклорному відділах друкувалися народні пісні, перекази, легенди, звичаї, матеріали про народний побут, вірування та мову різних регіонів України. Літературний відділ включав дослідження української літератури, публікації невідомих творів та текстів, літературне листування та матеріали до біографій письменників. З кінця XIX століття журнал все більш активно звертався до сучасної української літератури, публікуючи твори та матеріали, пов'язані з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Панасом Мирним та іншими письменниками. Серед постійних та найбільш значних авторів «Київської старини» були В. Антонович, О. Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, М. Сумцов, В. Науменко та багато інших істориків, археологів, етнографів, філологів. Журнал представляє особливу цінність як величезне зібрання первинних джерел з історії та культури України XIX – початку XX ст. У сучасному бібліографічному покажчику налічується понад 6000 публікацій «Київської старовини», що охоплюють історію, археологію, етнографію, фольклористику, літературознавство, мовознавство, краєзнавство та художню літературу. Після припинення видання «Київської старина» у 1906 р. її продовженням у 1907 р. став журнал «Україна», що вже видавався українською мовою. Значення видання: «Київська старовина» є одним із найважливіших джерел для вивчення історії України, української культури, суспільної думки, літератури, етнографії та генеалогії ХІХ століття. Для сучасного дослідника особливо цінними є не лише наукові статті, а й опубліковані в журналі архівні документи, спогади, листування, біографічні матеріали та рідкісні історичні відомості.Год издания: 1906Формат: docxЯзык: ukРазмер: 1866 Kb
Скачать Подробнее / Серии