[img]https://i122.fastpic.org/big/2023/1119/94/8b30ccffc7ec397dab5b6e2613476994.png[/img] У книзі всесвітньо відомого вченого в галузі філософи історії Карла Поппера маємо аргументовану критику розуміння історії як процесу, підпорядкованого законам необхідності. Простота викладу доволі складних проблем, легкість стилю робить цю книгу приступною не лише для науковців, але й для всіх, хто цікавиться методологією суспільних наук.Перевод: Лісовий ВасильГод издания: 1994Формат: epubЯзык: ukРазмер: 176 KbСкачиваний: 644

«Відкрите суспільство та його вороги» — це, за словами Бертрана Рассела, праця надзвичайної ваги, яку варто читати за її блискучу критику ворогів демократії — як давніх, так і сучасних. Ця славетна праця незамінна для студентів, політологів, політиків, позаяк автор досліджує в ній не лише стародавню грецьку філософію і новітні філософські течії від Канта до наших днів, але й розглядає мистецтво урядування, історію розвитку і занепаду грецьких демократій, подає зразок наукової логіки і критичного аналізу. Карл Поппер спиняється на завданні суспільних наук, аналізує історію фашизму і комунізму, критикує історицизм Платона, Гегеля й Маркса. Цією майстерно написаною книжкою автор робить вагомий внесок у розвиток демократичних ідей. Перевод: Буценко Александр, Коваленко АлександрГод издания: 2012Формат: fb2Язык: ukРазмер: 3924 KbСкачиваний: 765

Предлагаемая книга принадлежит перу одного из наиболее известных и влиятельных философов XX века К.Поппера (1902--1994), чьи работы давно признаны классикой мировой философской мысли. Она основана на курсе лекций, прочитанных К.Поппером в университете Эмори в 1969 г., и является первой крупной работой К.Поппера по эволюционной эпистемологии. Здесь впервые дается систематическое изложение единой теории, включающей и противопоставление объективного знания субъективному, и знаменитую теорию трех миров, и ряд существенных положений по проблемам биологической эволюции, и теорию эмерджентной эволюции, и теорию сознания, и, наконец, эволюционную модель развития научного знания. В отличие от основных имеющихся на русском языке книг К.Поппера по данной проблематике, которые составлены из различных статей и докладов, данная работа представляет собой цельный курс из шести лекций. С этим связана и другая особенность книги: разговорный язык, язык лекции и вдумчивой беседы со слушателями.Год издания: 2008Формат: pdfЯзык: ruРазмер: 9280 KbСкачиваний: 694

Один из известнейших современных философов анализирует роль Платона, Гегеля и Маркса в формировании идейной базы тоталитаризма. Критикуются претензии на знание «объективных законов» истории и радикальное преобразование общества на «научной основе». Подробно рассмотрено развитие со времен античности идей демократического «открытого общества». Книга, давно ставшая классической, рассчитана на всех интересующихся историей общественной мысли. Перевод: Садовский Вадим Николаевич, Келле Владимир Владиславович, Карташов Андрей Валерьевич, Викторова Кира Львовна, Брюшинкин Владимир Никифорович, Быстров Пётр Иванович, Чернозуб Светлана ПетровнаГод издания: 2009Формат: fb2Язык: ruРазмер: 4560 KbСкачиваний: 14443

Настоящая книга включает ряд избранных работ влиятельнейшего мыслителя XX века К. Р. Поппера, посвященных ключевым философским проблемам, занимавшим его в разные годы жизни. Книга состоит из двух частей. Вторая часть, представленная в настоящем издании, содержит мысли об истории и политике: здесь ставятся вопросы о мире и возможности войны в наше время, свободе, ответственности и смысле истории, демократии и открытом обществе. Первая часть, выходящая одновременно со второй в нашем издательстве, сконцентрирована вокруг вопросов естествознания: в ней приводятся рассуждения автора о философии науки, теории познания, границах научного познания, проблемах взаимодействия биологии, химии и физики. Для всех собранных в издании работ характерны ясность мысли и простота изложения, всегда высоко ценившиеся автором. Подборка статей и подача материала определялись самим Поппером и его ближайшими коллегами в последний год его жизни. Большая часть текстов публикуется на русском языке впервые. Эта книга, таким образом — своего рода философское завещание автора и последнее недостающее звено в издании его работ на русском языке. Это лучший путеводитель по философской системе Поппера, составленный им самим из наиболее чистых, выстраданных за долгие годы жизни идей. [img]https://b-ok.cc/covers/books/d1/10/55/d11055c34c551266b5c875507de00005.jpg[/img]Год издания: 2019Формат: djvuЯзык: ruРазмер: 2543 KbСкачиваний: 1152

Настоящая книга включает ряд избранных работ влиятельнейшего мыслителя XX века К. Р. Поппера, посвященных ключевым философским проблемам, занимавшим его в разные годы жизни. Книга состоит из двух частей. Одна ее часть, представленная в настоящем издании, сконцентрирована вокруг вопросов естествознания: в ней приводятся рассуждения автора о философии науки, теории познания, границах научного познания, проблемах взаимодействия биологии, химии и физики. Вторая часть, выходящая одновременно с первой в нашем издательстве, содержит мысли об истории и политике: здесь ставятся вопросы о мире и возможности войны в наше время, свободе, ответственности и смысле истории, демократии и открытом обществе. Для всех собранных в издании работ характерны ясность мысли и простота изложения, всегда высоко ценившиеся автором. Подборка статей и подача материала определялись самим Поппером и его ближайшими коллегами в последний год его жизни. Большая часть текстов публикуется на русском языке впервые. Эта книга, таким образом — своего рода философское завещание автора и последнее недостающее звено в издании его работ на русском языке. Это лучший путеводитель по философской системе Поппера, составленный им самим из наиболее чистых, выстраданных за долгие годы жизни идей. [img]https://b-ok.cc/covers/books/e1/23/12/e1231268741bc2c9cbfe60698cf2367f.jpg[/img]Год издания: 2019Формат: djvuЯзык: ruРазмер: 2272 KbСкачиваний: 1057

Перевод: Шишков Иван ЗахаровичГод издания: 2019Формат: pdfЯзык: ruРазмер: 3643 KbСкачиваний: 1011

Предлагаемая вниманию читателей книга представляет собой философскую автобиографию Карла Раймунда Поппера (1902–1994), — крупнейшего философа науки и социального мыслителя XX века. Повествование автора об особенностях его интеллектуального становления и философской эволюции разворачивается на фоне масштабных событий XX века — первой мировой войны, межвоенного лихолетья 1920–1930 годов, вынужденной эмиграции и годов скитаний. Автор приоткрывает перед читателем вход в лабораторию своей мысли, показывает рождение своих главных философских концепций и идей через призму споров с коллегами, друзьями и оппонентами. Книга рассчитана на широкий круг читателей. Перевод: Карташов Андрей ВалерьевичГод издания: 2014Формат: fb2Язык: ruРазмер: 1500 KbСкачиваний: 2806

Формат: fb2Язык: ruРазмер: 2283 KbСкачиваний: 2364

28 липня виповнюється сто років з дня народження Карла Раймунда Поппера. Він був, мабуть, останнім філософом-універсалом, або, так скажімо, — не вузьким, як багато хто тепер, фахівцем. Його життя майже вклалося в рамки ХХ сторіччя: народився на самому початку, помер за шість років до кінця. Корифеї лібералізму живуть, як правило, довго. Формат: fb2Язык: ukРазмер: 23 KbСкачиваний: 1281

Той, що стоїть осібно Володимир ШКОДА, професор, доктор філософських наук, Харків 28 липня виповнюється сто років з дня народження Карла Раймунда Поппера. Він був, мабуть, останнім філософом-універсалом, або, так скажімо, — не вузьким, як багато хто тепер, фахівцем. Його життя майже вклалося в рамки ХХ сторіччя: народився на самому початку, помер за шість років до кінця. Корифеї лібералізму живуть, як правило, довго. Багато років тому мій колишній начальник на терені фізики збирався в наукове відрядження за океан, і я попросив його привезти яку-небудь філософську книжку. Так опинилося в моїх руках дешевеньке видання книжки К. Поппера «Логіка наукового дослідження». Німецькою мовою вона вийшла 1934 року, а була перекладена англійською 1959 р. Промучившись над перекладом із півроку, я ризикнув зробити на кафедральному семінарі доповідь. Для аспіранта це було відповідально і почесно. Закінчилося ж все провалом. Із книги я мало що зрозумів, викладав плутано й невиразно. І хоч ніхто з присутніх К. Поппера не читав, а були й такі, що вперше про нього чули, це не завадило моїм старшим товаришам піддати хибну, з огляду на замовчування, концепцію буржуазного філософа нищівній критиці. У той же час у мене виникло цілком правомірне запитання: чому всіх видних західних фахівців із філософії науки перекладено (хоча б і з грифом «для наукових книгозбірень»), а роботи К. Поппера з тієї ж тематики замовчувалися. Пізніше з’ясувалося, що замовчувалося саме ім’я. Мислив він широко, писав і з політичної філософії і з філософії історії, тобто торкався того, що називалося тоді ідеологією. І ось за ці роботи отримав К. Поппер два титули. Офіційний титул — лорда, від англійської королеви, і неофіційний, від «наших» — «теоретик-антикомуніст № 1». Зрозуміло, що філософа з такою репутацією до радянського читача не підпускали. Цікаво, що замовчування К. Поппера триває і досі академічною філософією США — країною, що претендує на роль захисника свободи в усьому світі, і свободи слова, звичайно, також. Про це розповів уже після смерті К. Поппера його учень Марк Ноттурно: «Я стверджую, що філософія Поппера саме виганяється і що було б дуже наївно вважати, що її просто не помічають або що нею нехтують». За що виганяють? За в’їдливу критику марксизму. Бо, як зазначив М. Ноттурно, якщо марксизм мертвий у Москві, то вже в «американському університеті він живий і здоровий». Він не мав наміру бути професійним філософом. У рідному Віденському університеті вивчав математику (1918 — 1924). 1928 року захистив дисертацію з психології мислення і отримав диплом викладача математики та фізики в гімназії. Років з десять працював шкільним учителем. 1937 року поїхав до Нової Зеландії, побоюючись вторгнення фашистів до Австрії. Того дня, коли К. Поппер дізнався, що відбувся «аншлюс», він вирішив написати книгу «Відкрите суспільство та його вороги» — головну свою книгу. Він вважав цю фундаментальну працю внеском у боротьбу з нацизмом і комунізмом. З 1937 року він став професійним філософом; лише тому, що не міг працювати шкільним учителем за межами Австрії. 1945 року, завдяки підтримці Фрідріха фон Гаєка, К. Поппер отримав посаду професора Лондонської школи економіки та політичних наук, де працював до виходу на пенсію. Це була людина науки, людина, що поважала Ratio, яка захищала цінності просвіти. Він не любив моди в науці, бо мода означає: я приймаю щось або приєднуюся до чогось не в ході самостійного критичного аналізу, а з бажання бути як усі, із солідарності чи, як зазначив З. Бауман, прагнучи «в теплі обійми community». К. Поппер, мабуть, цінував науку вище за філософію. Він вважав, що філософське системотворення небезпечне для культури та інтелекту, що «філософія не повинна бути підвалиною для будь-яких наукових систем». К. Поппер закликав філософів звернутися до дослідження критичних методів науки. Отже, критика і Ratio — ось, мабуть, ключові слова в його текстах. Звідси й назва, яку він сам дав своїй філософії — «критичний раціоналізм». Ця прихильність до критики багато що пояснює в його творчості. І неозброєним оком видно її джерела: «Два філософи, які справили на мене найбільший вплив і протягом довгого часу, це — Маркс і Кант» (К. Поппер). Так, це — великі критики. Кант, який узявся за грандіозний замір — випробувати розум, виявити його можливості та межі, і несамовитий Маркс, який вимагав поширити критику на саму дійсність, тобто перетворити її революційним шляхом. Про Маркса сказано К. Поппером багато добрих слів. І тут запитання: як поєднати особисту симпатію з різкою критикою марксизму, з віднесенням Маркса до ворогів відкритого суспільства, лжепророків та оракулів? Гадаю, що Маркс подобався К. Попперу як людина. Вони, мабуть, були людьми однакового політичного темпераменту. Але, на жаль, з Марксом злий жарт зіграла діалектика Гегеля, вважав К. Поппер. Маркс потребував філософії, яка могла б обгрунтувати його політичні погляди, потребував теорії, що несе в собі заряд історичного оптимізму. І — потрапив під вплив популярного німецького філософа. Характеристику, винесену в заголовок статті, я запозичив iз солідної книги невідомого американського автора, вочевидь, педагога. Скрізь є такі класифікатори: методично розкладуть усіх по поличках, розподілять за категоріями та рубриками. Мабуть, з метою систематичного викладання. Та ось не знайшлося для К. Поппера ні полички, ні рубрики. Довелося вміщувати його до окремого розділу — «Фізикаліст, який стоїть осібно». Головне тут — не «фізикаліст», тобто людина, що філософствує на манер точного природознавства, а скоріше, «який стоїть осібно» і, я додав би, — який іде наперекір. Бо майже все, що він писав, він писав «проти». Він заперечував, боровся, скидав. Це добре видно з головних його книг. «Логіку наукового дослідження» він написав проти логічних позитивістів Віденського гуртка. «Відкрите суспільство та його вороги» — проти тих, кого він вважав лжепророками — Платона, Гегеля, Маркса. У двох словах про першу книгу. Всім давно відомо, що наукова теорія, щоб стати істинною, має бути підтверджена на досвіді, тобто верифікована. К. Поппер відкинув цей критерій. Скільки б разів ви не підтверджували теорію, з лише цих підтверджень не випливає, що черговий досвід також підтвердить її. Але одного спростування досить, щоб відмовитися від теорії як помилкової. А тому теорію потрібно не підтверджувати, а спростовувати, тобто фальсифікувати. Теорії, які в принципі не можуть бути фальсифікованими, не є науковими, заявив К. Поппер. До таких теорій він зараховував марксову теорію історії, психоаналіз Фрейда та «індивідуальну психологію» Альфреда Адлера. Але, без всякого сумніву, книга, що зробила йому ім’я, — «Відкрите суспільство та його вороги» (1945). За визначенням К. Поппера, відкрите суспільство — це суспільство, в якому встановлено ліберально-демократичне правління. Базові цінності відкритого суспільства — індивідуалізм, рівність у свободі, віра в розум. Головна ідея відкритого суспільства — ідея правління закону. Але ж усе це згадується звичайно при описі сучасних цивілізованих держав. Що нового вносить характеристика «відкрите суспільство» в розуміння ліберально-демократичного ладу? Відповідь міститься в такому твердженні К. Поппера: «Ми повинні продовжувати рухатися в невідомість, невизначеність і небезпеку, використовуючи розум, що є в нас, щоб планувати, наскільки це можливо, нашу безпеку й одночасно нашу свободу». Отже, відкрите суспільство відкрите невизначеному й небезпечному майбутньому. Навпаки, закрите суспільство характеризується вірою в магічне табу — заборони, встановлені в далекому минулому, і такі, що не підлягають обговоренню. Відкрите суспільство повернуте в майбутнє, закрите — в минуле. У закритому суспільстві блокуються зміни, бо вважається, що час все псує. Тому тут припустимі не інноваційні дії — відкриття і винаходи, а відновні, репродуктивні, тобто такі, що зберігають певнi архаїчні зразки. А у відкритому суспільстві «люди (значною мірою) навчилися критично ставитися до табу і обгрунтовувати свої рiшення на спільному обговоренні та можливостях власного інтелекту... Закрите суспільство зазнає краху, коли благоговіння, з яким сприймається соціальний порядок, змінюється активним втручанням до цього порядку та свідомим прагненням реалізувати власні чи групові інтереси». Здається, що тут К. Поппер потрапляє до пастки, ним же самим поставленої. Дійсно, хіба не в цій манері мислили ідеологи тоталітаризму, що прийшли до влади 1917 року? Адже книгу К. Поппера задумано, щоб їх викрити! Ці ідеологи активно втручалися в соціальний порядок, заздалегідь піддавши критиці і представивши як сліпі знаряддя зла приватну власність, ринок, гроші та інші соціальні інститути. Однак К. Поппер легко уникає цієї пастки. Він розрізнює два типи соціальних технологій — перетворення суспільства загалом — утопічну технологію і поступову чи часткову (peacemeal) технологію, яку він називає також «технологією поступових соціальних перетворень». Тоталітаризм є політичним режимом, при якому життя суспільства перетворюється в глобальних масштабах, тобто застосовується утопічна соціальна технологія. Історичний досвід показує, що таке втручання деструктивне. Ідея часткової соціальної технології є вираження філософії лібералізму. Частковий, приватний, локальний, малий, що тут і тепер відбувається — все це синоніми вислову «індивідуальна ініціатива». Починає завжди одна — окрема людина, що має свій приватний інтерес. Хтось щось винайшов, запровадив невелике удосконалення в технологію всім відому, традиційну. Відступив від правила, норми. Якщо це не дає ефекту, новація не отримує громадського визнання, залишається непоміченою. Коли ж ефект наявний, у дію вступає механізм наслідування. Зміна підхоплюється і поширюється. Це — традиційний шлях розвитку. Індивідуальна новація — мутація в культурі. Якщо вона відповідає соціальним очікуванням, то закріплюється. Це треба було зробити — розділити технології на два типи. Адже тоталітарні проекти також базуються на критиці соціальних інститутів. Можна було б вчинити інакше. Показати, що ця критика не є раціональною, що це зовсім і не критика, а бездумне заперечення культурних форм, які еволюційно склалися. Заперечення, яке на практиці означає їхне руйнування. Ситуацію можна пояснити таким образним сюжетом. Ми перебуваємо на вантажівці, яка повільно їде вгору. Ми страждаємо від тряски та гуркоту. Це нестерпно, і ось ми вирішуємо викинути мотор, бо виявляється, що саме мотор — джерело тряски та гуркоту. Наявна критика і дія, але чи можна назвати їх раціональними? Рішення викинути мотор — це рiшення в дусі утопічної технології. Частковій технології адекватне рішення повозитися з мотором, щоб зменшити гуркіт і тряску. Добре розуміючи, що усунути їх повністю неможливо. Ліберал не тішить себе та інших мрією про остаточне розв’язання важких питань. Він знає, що ніким не вигадані, а природно виниклі соціальні інститути мають і негативний ефект. По можливостi зменшити незручності та страждання — ось завдання, над яким варто попрацювати. Послідовний розв’язок таких завдань — шлях до досконалості. Але досконалість — не ясно видима цяточка вдалині, вона асоціюється з полегшенням від незручностей, які долаються, і зменшенням страждань у даний момент в даному місці. У світлі цієї ідеї зрозумілий метод К. Поппера: не конструювати ідеальне суспільство, не мучитися над питанням «як треба жити?», — а показувати, як не треба жити. Питання «як треба?»— завжди залишається відкритим. Усе минає. Карл Раймунд Поппер, його критичний раціоналізм — це вже історія. Ніхто його не спростував, просто інший час — інші «пісні». Коли з’явився Томас Кун із його парадигмами і революціями (1962), К. Поппер знайшов у собі мужність визнати, що сильнiших аргументів проти його теорії зростання знання він не зустрічав. Як раціоналіст, він скрізь шукав логіку та аргументи. А раціоналізм, як і індивідуалізм, відходили в тінь. Наставав час моди і community.Перевод: Буценко АлександрГод издания: 1994Формат: fb2Язык: ukРазмер: 3708 KbСкачиваний: 2112

Впервые опубликована в «The British Journal for the Philosophy of Science», 4, 1953. Перевод с английского А. Л. Никифорова. Год издания: 2012Формат: fb2Язык: ruРазмер: 59 KbСкачиваний: 2227

Два выступления на радио, записанных для Свободного радиоуниверситета, Берлин; впервые опубликованы в «Ratio», 1, 1958, с. 97-115. Формат: fb2Язык: ruРазмер: 95 KbСкачиваний: 2336

Введите сюда краткую аннотацию Перевод: Новичкова Галина АлександровнаФормат: fb2Язык: ruРазмер: 174 KbСкачиваний: 4129

Формат: fb2Язык: ruРазмер: 46 KbСкачиваний: 2900

  Один из самых известных философов XX столетия Карл Поппер (р. 1902) посвятил эту свою книгу "памяти людей всех убеждений, наций и рас, павших жертвами фашистской и коммунистической веры в неумолимые законы Исторической Судьбы". В центре ее - критический анализ учения об объективных закономерностях исторического развития человечества и общественного прогресса. Этот строго рациональный анализ был долгое время недоступен нашему читателю, так как в лице Поппера марксистская доктрина нашла одного из самых ярких и последовательных критиков.  Для всех читателей, интересующихся философией истории. Год издания: 1993Формат: fb2Язык: ruРазмер: 288 KbСкачиваний: 4146

Книга выдающегося философа и логика XX века Карла Раймунда Поппера «Объективное знание» вышла первым изданием в 1972, вторым — исправленным и дополненным, с которого сделан русский перевод, в 1979 г. В ряду сочинений Поппера она занимает особое место: это — третья, после «Логики научного исследования» (1934, 1959) и «Предположений и опровержений» (1963), его классическая работа по философии, теории познания и логике науки. В ней подводятся итоги предшествующих исследований Поппером проблем индукции, фальсификационизма, критического рационализма, правдоподобности научных теорий и др., а также излагаются полученные к моменту ее написания результаты его разработок теории трех миров, роли понятия «истина» в философии науки, проблем эволюционной эпистемологии и т.д. Последние проблемы были в центре внимания Поппера до конца его жизни. В русском переводе этой книги публикуется «Послесловие к русскому изданию "Объективного знания"», написанное одним из учеников, соавторов и ближайших друзей Карла Поппера Дэвидом Миллером.Перевод: Лахути Делир ГасемовичГод издания: 2002Формат: fb2Язык: ruРазмер: 2042 KbСкачиваний: 5698

Карл Раймунд Поппер (1902-1994) — автор знаменитых работ «Открытое общество и его враги», «Нищета историцизма», «Логика научного исследования» — один из немногих современных интеллектуалов, кто создал себе имя как работами по социально-политической философии, так и исследованиями по философии науки. «Предположения и опровержения» — книга, посвященная теории научного знания, — занимает в его творчестве одно из ключевых мест. В ней не только подводятся итоги сделанной работы и намечаются перспективы дальнейших исследований, но осуществляется также и применение полученных результатов к социально-политическим проблемам.Перевод: Никифоров Александр Леонидович, Новичкова Галина АлександровнаГод издания: 2004Формат: docЯзык: ruРазмер: 674 KbСкачиваний: 3205

Год издания: 2000Формат: docЯзык: ruРазмер: 386 KbСкачиваний: 2722

Год издания: 2003Формат: docЯзык: ruРазмер: 116 KbСкачиваний: 2771