ГІРНЯК Никифор (27.07.1885–04.03.1962) – військ. і освітній діяч. Д-р філософії. Н. в с. Струсів (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). Закінчив г-зію в м. Коломия (1905), навч. у Львів., Віденському ун-тах. Від 1910 – учитель г-зії в м. Рогатин, організатор і кер. січового, пластового руху (див. «Січ», «Пласт»). У роки Першої світової війни – командир сотні, коша Легіону Українських січових стрільців (1914–18), визначний організатор вишкільно-виховних структур легіону та культ.-освіт. роботи. Активний учасник Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918, командант Терноп. військ. округу, мобілізаційний референт військ. мін-ва Західноукраїнської Народної Республіки (1918–19). Восени 1919 – нач. мобілізаційного від. Гол. управління Генштабу Армії Української Народної Республіки. 1920 очолював ревком Української Галицької армії у Вінниці, сприяв укладенню угоди з командуванням рад. Дванадцятої армії про збереження УГА і про спільну боротьбу проти Польщі (див. Польсько-радянська війна 1920). Від 1921 був у таборах інтернованих частин у Чехословаччині, згодом – проф., дир. г-зії в Тернополі (1922–39), працівник освіти в містах Краків (Польща; 1939–41), Тернопіль (1941–44), в ДП у Німеччині. Від 1949 – педагог у США, голова об-ня колиш. вояків Галицької армії. Автор численних публікацій з історії визвол. змагань 1914–20.