21 лютого 2000 р. у Києві упокоїлася 80-річна Олена Апанович, історикиня, дослідниця козаччини. Учениця Михайла Брайчевського, єдиного історика, який виступив проти святкування 300-річчя Переяславської ради; та Костя Гуслистого, про якого Олена Апанович говорила: «Мій «кошовий». Її батько – білорус, мати – з польських шляхтичів. До 16 років Олена не знала жодного українського слова. А в 1972-у її вигнали з роботи за «український буржуазний націоналізм». До 25 років вона нічого й не чула про запорожців. У 60-і Апанович вважали найкращою з дослідників та дослідниць історії українського козацтва, «єдиним козаком у вітчизняній історичній науці». У 70-і роки ім'я вченої викреслили з науки, а на історичні праці дослідниці забороняли й посилатися. Сьогодні її твори "Збройні сили України першої половини XVIII ст." (Київ, 1969), "Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі", (Київ, 1993) «Українсько-російський договір 1654 року. Міфи й реальність» (К., 1994) – одні з небагатьох, які варто читати і яким можна вірити. https://www.facebook.com/hanna.cherkaska/posts/pfbid0qJEmKSmRVKLWUnKVC8bjPS3DMfvPC9PowHCi4bmvNQkFq5DkTHWg4VwqnjUMKd3Pl?__cft__ 21 февраля 2000 г. в Киеве умерла 80-летняя Елена Апанович, историкиня, исследовательница козачества. Ученица Михаила Брайчевского, единственного историка, выступившего против празднования 300-летия Переяславской рады; и Костя Гуслистого, о котором Елена Апанович говорила: «Мой «кошевой». Ее отец – белорус, мать – из польских шляхтичей. До 16 лет Елена не знала ни одного украинского слова. А в 1972-м ее выгнали с работы за «украинский буржуазный национализм». До 25 лет она ничего не слышала о запорожцах. В 60-е Апанович считали лучшей из исследователей и исследовательниц истории украинского козачества, «единственным козаком в отечественной исторической науке». В 70-е годы имя ученой вычеркнули из науки, а на исторические труды исследовательницы запрещали и ссылаться. Сегодня ее произведения "Вооруженные силы Украины первой половины XVIII ст." (Киев, 1969), "Гетманы Украины и кошевые атаманы Запорожской Сечи", (Киев, 1993) «Украинско-российский договор 1654 года. Мифы и реальность» (К., 1994) – одни из немногих, которые следует читать и которым можно верить.