[collapse collapsed title=Содержание] " Солдатский ранец " 2 " Что всего дороже " 6 " Ханс-силач " 10 " Кто первый разозлится " 14 " Как Кристоффер из Драгсхольма тролля перехитрил " 21 " Дочь колдуна " 27 " Мудрая королева Дагмар " 32 " Золотое яблоко " 34 " Конек-колченог " 36 " Леший " 37 " Человек-медведь " 44 " Пер-сквалыга " 47 " Откуда птицы-пигалицы пошли " 50 " Ханс и Грете " 54 " Малек " 56 " Санный поезд " 59 " Вау-вау " 63 " Два плута " 66 " Совет стряпчего " 67 " Волк " 68 [/collapse]  Формат: fb2Язык: ruРазмер: 419 KbСкачиваний: 3352Серия: Датские сказки

Правдивы ли истории о неведомых существах, которые когда-то жили бок о бок с людьми? А сейчас фантастические твари еще остались на земле? Они настоящие — или всего лишь игра чересчур живого воображения? Мы решили четко прояснить этот вопрос. А также выяснить наконец, кто именно прячется под кроватью, когда родители выключают свет на ночь. Год издания: 2017Формат: fb2Язык: ruРазмер: 2574 KbСкачиваний: 3351

Эта книга – сияющий яркими красками волшебный калейдоскоп, составленный из преданий, сказок и мифов западных славян, переживших долгий и нелегкий путь, связанный с сохранением собственного языка и культуры. Она предназначена читателям любого возраста, от мала до велика. Одни сказки родители будут читать своим малышам на ночь, а другие увлекут даже самых взрослых и искушенных читателей. В сборник вошли произведения авторов, никогда прежде не публиковавшихся на русском языке. Появление такого издания – уникальное и знаменательное событие еще и потому, что русскоязычному читателю впервые представляется возможность прочитать полностью, без пропусков и купюр, великое произведение «Букет» Карела Яромира Эрбена. Этот классик чешской литературы, один из родоначальников европейского хоррора, хранитель родного языка и просветитель, знаком в Чехии каждому, как Пушкин знаком каждому из нас. Именно «Большое собрание преданий, сказок и мифов западных славян» во всем его прекрасном и вдохновляющем разнообразии поможет с любовью вглядеться в душу близких нам народов, понять ее своеобразие, красоту и подлинную глубину. Перевод: Лифшиц - Артемьева Галина МарковнаГод издания: 2018Формат: fb2Язык: ruРазмер: 8294 KbСкачиваний: 3338

Вниманию читателя предлагается грандиозная трехтомная монография Томаса Балфинча, впервые вышедшая в Бостоне в 1855 г. Увлекательное изложение древнегреческих мифов сопровождается многочисленными примерами из мировой поэзии, что далает книгу поистине неисчерпаемым кладезем цитат, афоризмов и эпиграфов на все случаи жизни. Этот труд по-своему уникален, поскольку автор ставил своей целью не только и не столько познакомить малообразованного американского читателя с основными мифологическими сюжетами, но и показать как надо ими пользоваться, в частности на примере поэзии. Таким образом писатели, журналисты, ораторы и адвокаты в своих речах могли использовать красочные мифологические образы. Как видите, цель здесь автором ставилась сугубо практическая и весьма востребованная в обществе. Это же поставило перед российским издательством достаточно сложную творческую задачу – найти в русской поэзии соответствия многочисленным цитатам из англо-американских авторов. Надеемся, у редакции это получилось. Перевод: Моргун Леонид ИвановичГод издания: 2015Формат: fb2Язык: ruРазмер: 9415 KbСкачиваний: 3332

В сборник включены записанные в разное время сказки многочисленных народностей Западной Африки: ашанти, йоруба, фульбе, хауса и др. Среди них — сказки мифологические, героические, волшебные, бытовые, о животных. Все они отличаются занимательностью сюжета, изобразительной яркостью языка, по-своему отражают особенности жизни и мышления создавших их народностей. Сказки предназначены для взрослого читателя. [collapse collapsed title=Примечание] Пер. с английского и французского. Составление Н. Тимофеевой и Ф. Мендельсона Предисловие М. Вольпе Художник М. Ромадин [/collapse]  Перевод: Архангельская Ирина Павловна, Тимофеева Н. В., Багров Игорь Александрович, Мендельсон Феликс Львович, Харитонов Владимир Александрович, Жукова Юлия Ивановна, Сумарокова Ирина НиколаевнаГод издания: 1985Формат: fb2Язык: ruРазмер: 34340 KbСкачиваний: 3330

Величественные драконы, божественные императоры, духи гор, рек и морей… Более двух тысяч лет назад китайцы рассказывали истории, по сложности сопоставимые с мифами Древней Греции, но совсем не похожие на них. Переплетаясь с другими религиями и учениями — даосизмом, конфуцианством, буддизмом, — древние китайские мифы менялись и обрастали новыми мотивами и сюжетами. Несмотря на все перемены, эти легенды никогда не умирали и продолжают удивлять до сих пор. Перевод: Горохов ВасилийГод издания: 2023Формат: fb2Язык: ruРазмер: 14694 KbСкачиваний: 3315

Как остаться в живых, если повстречал призрака? Сберечь вечную молодость и не умереть от горя? Вернуться на землю из иного мира, попасть в царские палаты или успокоить мятежный дух? 25 японских легенд переосмыслены популярной итальянской художницей Лопутин. Перевод: Дубицкая Ольга ВладиславовнаГод издания: 2023Формат: fb2Язык: ruРазмер: 4979 KbСкачиваний: 3303

У всех народов есть свои Ходжи Насреддины. Есть фольклорные герои и у народов Южной Индии. Это остроумный, неистощимый на веселые выходки Тенали Раман, находчивый и сметливый министр Аппаджи, честный, беспристрастный судья Мария дей Раман, умело распутывающий самые сложные дела. Жили эти герои — вернее, их реальные прототипы — несколько веков назад, но их шутки, в которых под простодушием скрывается глубокая мудрость, до сих пор продолжают веселить любителей народного юмора. Перевод: Ибрагимов Алев ШакировичГод издания: 1978Формат: fb2Язык: ruРазмер: 472 KbСкачиваний: 3299Серия: Индийские сказки и фольклор

Первый полный русский перевод самой популярной в мире версии арабских сказок «Тысячи и одной ночи» под редакцией Жозеф-Шарля Мардрюса, отличающейся наиболее пикантным изложением. В издание включены все иллюстрации французского художника Леона Карре, дышащие негой и чувственностью, и причудливые восточные орнаменты Мохаммеда Расима. Оформление полностью повторяет ставшее библиофильской редкостью: 12-томное парижское издание L’Edition d’Art H. Piazza 1926–1932 годов. Перевод: Афонькин Сергей ЮрьевичГод издания: 2022Формат: fb2Язык: ruРазмер: 2385 KbСкачиваний: 3299Серия: Арабские сказки и фольклор

«Нечистая, неведомая и крестная сила» впервые была опубликована уже после смерти Сергея Васильевича, в 1903 году. Материал для книги автор собирал долгие годы во время своих пеших странствий по стране в поисках интересного этнографического материала. Книга погрузит читателя в загадочный мир верований, обрядов и праздников российского крестьянства; в мир, населенный прекрасными и жестокими русалками, капризными духами и жестокими оборотнями; в мир, не тронутый ни образованием, ни прогрессом, в котором христианство самым причудливым образом переплетается с остатками язычества. В формате a4.pdf сохранен издательский макет. Год издания: 2022Формат: fb2Язык: ruРазмер: 1890 KbСкачиваний: 3298

В основу пересказа Валерия Воскобойникова легла знаменитая «Песнь о нибелунгах». Герой древнегерманских сказаний Зигфрид, омывшись кровью волшебного дракона, отправляется на подвиги: отвоевывает клад нибелунгов, над которым тяготеет страшное проклятье, побеждает деву-воительницу Брюнхильду и женится на красавице Кримхильде. Но заколдованный клад приносит гибель великому герою… Год издания: 2005Формат: fb2Язык: ruРазмер: 1326 KbСкачиваний: 3293

Понятие «карты» имеет много смыслов. Для кого-то они игральные, их предназначение — одурачивать простаков и добывать для умного деньги, власть и сведения. Для кого-то они — знаки судьбы и даже оковы предрешенности, способные лишить воли к борьбе. А еще карты — рисунок дорог, похожих на кровеносные сосуды и позволяющих перекачивать иногда товары и почту, а иногда и войска… и будить особенное, тревожное любопытство, которое толкает людей в путь и делает свободными, зрячими и неравнодушными. Формат: fb2Язык: ruРазмер: 2487 KbСкачиваний: 3289Серия: Срединное царство #2

Гомер Одіссея © :) Homer, 800-700 BC Джерело: Гомер. Одіссея. Х.: Фоліо, 2001 note 1. 547 с. OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2003 ЗМІСТ стор. К.С.Забарило. Гомерова «Одіссея» та її місце у світовій літературі note 2 3 Пісня перша День перший Рада богів. Афіна наставляє Телемаха 33 Пісня друга День другий і ранок третього дня Збори ітакійців. Телемахів од'їзд 50 Пісня третя День третій і четвертий до вечора п 'ятого дня В Пілосі 67 Пісня четверта Вечір п 'ятого дня і день шостий В Лакедемоні 87 Пісня п'ята День сьомий і далі до кінця тридцять першого дня Пліт Одіссеїв 118 Пісня шоста Тридцять другий день Прибуття Одіссея до феаків 138 Пісня сьома Вечір тридцять другого дня Одіссеїв прихід до Алкіноя 152 Пісня восьма День тридцять третій Одіссеєве перебування у феаків 165 Пісня дев'ята Вечір тридцять третього дня Розповідь Алкіноєві. Пригода в кіклопа 187 Пісня десята Вечір тридцять третього дня Пригоди в Еола, у лестригонів та в Кіркеї 211 Пісня одинадцята Вечір тридцять третього дня Жертви для виклику померлих 235 Пісня дванадцята Вечір тридцять третього дня Сирени, Скілла і Харібда, бики Геліоса 259 Пісня тринадцята Тридцять четвертий день і ранок тридцять п 'ятого Відплиття Одіссея з країни феаків і прибуття до Ітаки 278 Пісня чотирнадцята День тридцять п'ятий 296 Пісня п'ятнадцята Тридцять п 'ятий і тридцять шостий день; ранок тридцять сьомого Прибуття Телемаха до Евмея 317 Пісня шістнадцята День тридцять сьомий Упізнання Одіссея Телемахом 338 Пісня сімнадцята День тридцять восьмий Повернення Телемаха на Ітаку 357 Пісня вісімнадцята День тридцять восьмий Бій Одіссея з Іром навкулачки 380 Пісня дев'ятнадцята Вечір тридцять восьмого дня Зустріч Одіссея й Пенелопи. Умивання ніг 396 Пісня двадцята Ніч з тридцять восьмого на тридцять дев 'ятий день. Вранці і опівдні тридцять дев 'ятого дня Перед убивством женихів 420 Пісня двадцять перша День тридцять дев 'ятий Лук Одіссеїв 435 Пісня двадцять друга День тридцять дев 'ятий Побиття женихів 452 Пісня двадцять третя Вечір тридцять дев 'ятого і ранок сорокового дня Пенелопа впізнає Одіссея 471 Пісня двадцять четверта Сороковий день Замирення 486 Примітки 507 Словник міфологічних імен та географічних назв 541 Бібліографічні відомості ПІСНЯ ПЕРША ЗМІСТ ПЕРШОЇ ПІСНІ ДЕНЬ ПЕРШИЙ Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей, якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож. РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши, Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив, В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею, 5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути. Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув. Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне: З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона, Що понад нами, – за те дня повернення він їх позбавив. 10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню. Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої, Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись. Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини, Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла, 15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком. В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки, Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували, 20] Крім Посейдона, – гнівом його Одіссей богорівний Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався. Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, – У протилежних кінцях простягались поселення їхні, – Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно. 25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні, Там веселився на учтах. Тим часом інші богове В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались. Першим батько людей і богів тут слово промовив, – В пам'яті серця його постав-бо Егіст бездоганний, 30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним. Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних: «Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують! Зло – від богів, – вони кажуть, самі ж через власну зухвалість, Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають. 35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся. Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе, 40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста, Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити. Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста Радою доброю вплинуть, – і той за все поплатився». В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 45] «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий! Справді, смертю такою поліг він цілком по заслузі. Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити. Та розривається серце за тим Одіссеєм розумним. Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім 50] Острові терпить біду, на тім пупі широкого моря. Острів той лісом поріс, і живе там богиня в домівці, Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає у морі Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні Ті, що й небо навколо, і землю усю підпирають. 55] В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька, Повними ласки й облуди словами всечасно чарує, Тільки б свою він Ітаку забув. Одіссей же невтішно Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм, Потім і вмерти готовий. Невже і твого, олімпійцю, 60] Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо Жертвами щиро тобі Одіссей з кораблів аргів'янських В Трої просторій? Чому ж одвертаєшся й досі од нього?» Відповідаючи, Зевс, шо хмари збирає, промовив: «Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу? 65] Богоподібного як же забути мені Одіссея? Найрозумніший з людей він, з усіх найщедріші приносив Жертви безсмертним богам, що простором небес володіють! Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палає Гнівом невпинним за те, що кіклоп Поліфем богорівний 70] Ока позбавлений ним, а той же із інших кіклопів Був найсильніший; німфа його породила Фооса, Форкіна донька, державця в пустинному морі шумливім. В гроті глибокім вона з Посейдоном колись поєдналась. З того часу Посейдон, могутній землі потрясатель, 75] Хоч не убив Одіссея, то гонить від рідного краю. Отже, давайте усі поміркуємо разом уважно, Як Одіссея додому вернуть. Посейдон хай вгамує Гнів свій, – не може-бо він проти спільної волі безсмертних Вперто змагатися сам і один з усіма сперечатись». 80] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий! Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним, Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся, З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо 85] Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну, Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись. Я ж до Ітаки пощу, щоб там в Одіссеєвім сині Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце, 90] Скликати довговолосих ахеїв на збори народні Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього Цілі отари овець і повільних волів круторогих. Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, – Може, почує він щось про повернення любого батька 95] Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде». Мовила так і до ніг золоті підв'язала підошви. Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим – І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять, Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним, 100] Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька. Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських, Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях, Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим, 105] Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента. Там женихів гордовитих застала. Перед дверима Грою в кості якраз утішали своє вони серце, Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали. Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах 110] Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили Губками довгі столи й на середину їх виставляли, Інші ж – м'яса на них розкладали шматки незліченні. Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив. Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами И думкою батька собі уявляв благородного, як він З'явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому, Честь свою верне і стане господарем власних маєтків. Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив. Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець 120] Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього, Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: «Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно! Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба». 125] Мовивши це, йде вперед, а за ним – Паллада Афіна. Щойно обоє зайшли вони в дім Одіссея високий, Списа узяв він у неї, відніс під колону велику, Вставив у тесаний списник – туди, де багато стояло Інших списів Одіссея, в біді витривалого мужа. 130] В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите, Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому. Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив, 135] Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати. Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку – Руки вмивати – й поволі над срібним цеберком зливала; Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно. Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна, 140] Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих; Різного м'яса їм чашник на блюдах поклав дерев'яних Купами, й келихи він золоті перед ними поставив; Часто й окличник до них підходив вина доливати. Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали і45] Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих; Воду їм чисту на руки окличники стали зливати; Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні; Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери, Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули. 150] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням – Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба. Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову, Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі. 155] Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка. Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій, Голову близько схиливши, щоб інші його не почули: «Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я? їм лиш одно на умі – самі лиш кіфари та співи. 160] Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають Мужа, що білії кості його або десь під дощами Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає. Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся, Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати, 165] Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти. Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі, Ніби він вернеться, – день повороту його вже загинув. Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: 170] Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої? Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди? Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався. Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно: 175] Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки». Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна: «Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання. 180] Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним. Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми, Пливши по темному морю в країну людей іншомовних, В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче. 185] Свій корабель я поставив далеко від вашого міста, В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим. Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя, Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста 190] Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує, Тільки служниця стара подає йому їсти і пити В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне, Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих. Отже, прийшов я тепер, – чував-бо, що твій уже батько 195] Дома – боги його, видно, затримали десь у дорозі. Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий! Десь між живих він, лише забарився на морі широкім. Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім, Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе. :со Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю, Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію. Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни Бути далеко, – й залізні його вже не втримають пута, – 205] Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись. Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином? Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий. Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним 210] Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші – Вицвіт аргеїв – на суднах своїх попливли крутобоких. З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання. 215] Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, – Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він? Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно. Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть, 220] Я народився від нього, – якщо вже ти хочеш це знати». Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна: «Видно, в майбутнім боги не залишать твойого без слави Роду, коли породила такого, як ти, Пенелопа! Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто: 225] Що за гульня тут? І що то за зборище? Нащо тобі це? Що це – весілля чи учта? Не в складчину ж тут розгулялись? Тільки, здається, вони вже надто зухвало учтують В домі твоєму. Обуриться кожна людина розумна, Хто б то сюди не зайшов і на сором отой не поглянув». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Гостю, якщо ти поставив таке запитання, то знай же: Був бездоганний колись цей будинок і повен достатку В час, коли муж той отут іще пробував поміж нами. Нині ж інакше схвалили боги, замисливши злеє. 235] Поміж усіх-бо людей зробили його невидимим. Я ж бо не так сумував би, коли б і справді умер він, Чи у троянській землі серед інших героїв загинув, Чи, закінчивши війну, на руках би сконав він у друзів. Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї. 240] Синові славу велику тоді б він зоставив навіки. Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно, В безвість пішов він, без сліду пропав десь, мені залишивши Сум і ридання. Та я не за ним лиш єдиним зітхаю Й плачу, – боги мені й іншу печаль накинули злую: 245] Скільки на цих островах державців не є можновладних – З Сами, Дуліхію й Закінту, густо укритого лісом, Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці, Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують. Шлюбу ж бридкого вона ні відкинуть не сміє, ні краю 250] їх домаганням не може покласти; вони ж об'їдають Весь мій маєток і скоро й самого мене пошматують!» Повна обурення, мовить до нього Паллада Афіна: «Леле! То й справді тобі Одіссей, і понині відсутній, Конче потрібен, щоб руки на зайд безсоромних накласти. 255] О, якби він повернувся додому і в перших воротях Став із своїми списами двома, із щитом і в шоломі, Знову такий же, яким його я побачив уперше В час, коли в домі у нас їдою й питвом утішався Він, повернувшись з Ефіри, від їла, сина Мермера, – 260] їздив якось Одіссей на своїм кораблі швидкоплиннім Там смертоносного зілля шукати, щоб мідноокуті Стріли намазувать ним. Та отрути не дав йому тої Іл, бо боявся богів, одвічно над нами живущих. Дав її тільки мій батько йому, бо любив його дуже. 265] Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних, Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні! Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах – Стане він помсту чинити за себе чи ні, повернувшись В рідну оселю. А зараз тобі вже подумати треба, 270] Як би отих женихів із власного дому прогнати. Отже, послухай тепер і візьми ці слова до уваги: Завтра на збори усіх поскликавши героїв ахейських, Все розкажи їм, – боги ж тут нехай тобі свідками будуть. Потім від всіх женихів зажадай по домах розійтися; 275] Мати ж твоя, якщо знов її серце одруження прагне, Хай повертається в дім до свого вельможного батька; Там хай справлять весілля й багаті нехай приготують Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці. Дам і тобі я пораду розумну, її ти послухай: 280] Кращий візьми корабель і, дванадцять гребців спорядивши, їдь розпитати про батька, якого так довго немає, – Може, почуєш од смертних що-небудь чи з уст Поголоски, Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить; В Пілосі ради спитай в богосвітлого Нестора спершу, 28:1 Звідти у Спарту заїдь до русявого ти Менелая, Він-бо останній приїхав із мідянозбройних ахеїв. Тільки почуєш, що батько живий і вернутися має, Жди цілий рік і терпляче усі оті знось неподобства; А як почуєш, що вмер він, що більше його вже немає, 290] Швидше додому вертайся, до милої серцю вітчизни, Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий, Все як годиться, й тоді вже віддай свою матінку заміж. Потім, коли ти закінчиш і зробиш усе, як я радив, В серці своєму розваж і в думках обміркуй неодмінно, 295] Як у господі твоїй женихів повинищувать краще – Підступом чи не ховаючись. Годі дитиною бути, Виріс ти з цього давно, не в такому-бо ти уже віці. Чи невідомо тобі, якої Орест богосвітлий Слави зажив між людьми, помстившись на батькоубивці 100] Злому Егісті, що вбив славетного батька у нього? Друже мій любий, я бачу, ти й рослий удавсь, і вродливий, Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути. Я ж на швидкий корабель свій іти вже до друзів повинен, – Мабуть, давно їм терпець уривається ждати на мене. 305] Ти ж подбай про своє й над моїми подумай словами». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Так доброзичливо ти, мій гостю, до мене говориш, Наче до сина отець, і порад я твоїх не забуду. Трохи зостанься ще тут, хоч і дуже ти в путь поспішаєш. 310] Добре помийся у мене, дай милому серцю утіху, Потім, радіючи духом, на свій корабель з подарунком Підеш почесним; на спогад я річ тобі гарну й коштовну Дам, як другові-гостю господар гостинний дарує». В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 315] «Ні, не затримуй мене, поспішаю-бо нині в дорогу. Дар же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати, Ще віддаси, коли знов повернусь, – повезу я додому Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно». І непомітно тоді відійшла ясноока богиня, 320] Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди, Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре, Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши. Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний. 325] Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна. З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа. 330] Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку, Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу. До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла, Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно, Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом; 335] В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі. Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві: «Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують, Подвиги ними людей і богів уславляють аеди, Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки 340] Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе Сповнює серце, – горе спіткало мене безутішне. В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця. 350] Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв. Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням. Май же терпіння у серці й послухать наважся душею: Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому 355] Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато. Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи, Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі Всі працювали як слід. А розмови вести – чоловіча Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар». 360] Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, – Синове слово розумне їй глибоко в душу запало. В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши, За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна. 365] Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, – Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити. Отже, почав Телемах тямовитий до них промовляти: «Гей, женихи матусі моєї, занадто зухвалі! Пиймо вино й досхочу веселімось, та нащо кричати 370] Голосно так! Чи не краще послухать чудової пісні Мужа такого, як цей, що з богами рівняється в співах. Завтра ми зранку, усі на міському зійшовшись майдані, Збори почнем, і прямо я буду від вас вимагати Дім мій покинуть. Про інші собі постарайтеся учти – 375] Власне майно проїдайте у кожного в домі по черзі. А догідніше і краще здається вам тут залишатись, Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, – Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих, Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, – 380] Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!» Так він сказав. А вони – аж губи погризли зубами, Лиш дивувались, як сміливо став Телемах промовляти. Саме тоді Антіной, син Евпейтів, озвався до нього: «Мабуть, самі вже боги навчили тебе, Телемаху, 385] Звисока так розмовляти й зухвало поводитись з нами. Тільки б не дав нам Кроніон державцем тебе на Ітаці, Морем омитій, хоч маєш на неї з народження право!» Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Ти не гнівись, Антіною, на мене за те, що скажу я: 390] Я не від того, як зволив би Зевс мені це дарувати. Ти ж не назвеш це найгіршим, що трапитись може людині? Бути державцем – то зовсім не зле: відразу-бо в нього Й дім багатіє, і сам набуває він більшої шани. Тільки ж у нас, між ахеїв, на морем омитій Ітаці, 395] Інших державців багато ще є – і старих, і молодших, – З них комусь влада перейде, як вмер Одіссей богосвітлий. В себе ж один тільки я повновладним господарем буду Дому і слуг, що для мене придбав Одіссей богосвітлий». Тут Еврімах, син Поліба, у відповідь мовив до нього: 400] «В лоні богів, Телемаху, від нас ще заховано, мабуть, Хто володарити буде на морем омитій Ітаці. В домі ж своєму єдиний над власним добром ти господар. Хто б це посмів силоміць у тебе майно одібрати, Поки Ітака стоїть і люди на ній проживають! 405] Хтів би я, мій найдорожчий, спитати у тебе про гостя: Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить Землю? Якого він роду і де його нива отецька? Звістку тобі він привіз про повернення батька чи, може, Справи його особисті прибути сюди спонукали? 410] Надто раптово-бо зник він, знайомства із нами не ждавши. З вигляду ж він на людину низького коліна не схожий». Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий: «Ні, Еврімаху, на батька мені уже, мабуть, не ждати. Я ні чуткам вже не вірю, що ніби він має вернутись, 415] Ні в віщуваннях не тішусь, яким довіряється мати, Безліч провісників різних скликаючи в нашу оселю. Гість же оцей – то приятель батьків, із Тафоса родом, Мент на ім'я, назвався премудрого він Анхіала Сином і править тафійським народом своїм веслолюбним». 420] Так відповів Телемах, хоч безсмертну впізнав він богиню. Тішитись танцями знов почали вони й співом, що млостю Сповнював їх, і так вечорової ждали години. Поки вони веселились, то й вечір насунувся темний. Тільки аж спати схотівши, вони розійшлись по домівках. 425] Гарним подвір'ям тоді й Телемах до високих подався Спальних покоїв, що їх збудував він на видному місці, – З серцем, повним думок, до свого він наблизився ложа. Вслід йому з факелом в кожній руці увійшла домовита Опсова донька, стара Евріклея, Пейсенора внука. 430] Власним коштом Лаерт відкупив її в час, коли зовсім Юна була вона, двадцять за неї волів заплативши; В домі так само її шанував, як і жінку дбайливу. Ложа її не ділив, проте, щоб не гнівити дружину. Йшла вона з факелом в кожній руці. Телемаха ж любила 435] Більше, ніж інші служниці, бо змалку його доглядала. Двері тоді відчинив він в доладно збудовану спальню, Сів на постелі і, знявши хітон м'якотканий із себе, Кинув цю одіж на руки послужливій няні старенькій. Склавши старанно хітон і розгладивши, де він зібгався, 440] Няня його на кілок при різьбленім повісила ліжку. Вийшла із спальні, узявши за срібне кільце, причинила Двері і ременем засув знадвору засунула тихо. Руном овечим укритий, всю ніч Телемах, на постелі Лежачи, думав про путь, в яку закликала Афіна. Формат: fb2Язык: ukРазмер: 674 KbСкачиваний: 3288

«Сага о Торстейне Белом» относится к кругу саг о хёвдингах Северо-Восточной Исландии. Её действие разворачивается в начале и середине X в., т. е. в эпоху предшествующую периоду, о котором сохранились наиболее подробные рассказы. События жизни героев освещаются выборочно; отчасти это вызвано скудостью источников информации, но главным образом тем, что в первой половине X в. в Восточной Исландии почти не было крупных распрей. Тем не менее, предания о конфликтах, переделе сфер влияния и внутренних миграциях передавались в устной форме достаточно долго, о чем можно судить по записанной в XIII в. «Книге о Заселении Земли». На основе этих преданий и возникла «Сага о Торстейне Белом». По существу, она посвящена одному памятному эпизоду – гибели хёвдинга Торгильса, отца Шип-Хельги, главного героя «Саги о Людях из Оружейного Фьорда»: кульминацией саги служит окончание распри и примирение отца Торгильса – Торстейна Белого – с Торстейном Красивым сыном Торфинна. Перевод: Циммерлинг Антон ВладимировичГод издания: 2000Формат: fb2Язык: ruРазмер: 103 KbСкачиваний: 3279

Область мифов и легенд не ограничивается лишь наукой и античной литературой. Мифология – часть нашего коллективного воображения и культуры. Безгранично присутствуя в искусстве, литературе или музыке, эти великие истории путешествуют по самым глубоким уголкам нашего сознания и опыта. Аннет Гизеке провела систематический обзор первоисточников и мастерски классифицировала их, чтобы сформировать полный и упорядоченный трактат по мифологии. Это не книга исторической и литературной науки, а занимательный и доступный сборник сказочных историй, который предлагает вам приблизиться к знаниям греческих и римских авторов, не опасаясь заблудиться в запутанной местности героев, богов, нимф и мифических существ. Эта прекрасная энциклопедия станет для вас основным справочником по греческой и римской мифологии. Перевод: Куприянова Вера МарковнаГод издания: 2021Формат: fb2Язык: ruРазмер: 5382 KbСкачиваний: 3278

Так как помимо исторических фактов в тексте Библии содержатся легенды, притчи, фольклорные элементы, вымысел, то исследователи делают попытки вычленить факты, подтверждённые самыми разными научными методами.Год издания: 1964Формат: docЯзык: ruРазмер: 434 KbСкачиваний: 3263

Год издания: 1966Формат: fb2Язык: ruРазмер: 1296 KbСкачиваний: 3263Серия: Украинские сказки и фольклор

Книга представляет собой очередной выпуск свода «Древнейшие источники по истории Восточной Европы», инициатива издания которого принадлежит члену-корреспонденту АН СССР Владимиру Терентьевичу Пашуто (1918–1983). Это – исправленное и дополненное переиздание в одном томе трехтомной публикации сведений исландских королевских саг о народах Восточной Прибалтики, Древней Руси и Русского Севера (выходившей в 1993, 1994 и 2000 гг.). Для историков, филологов. Год издания: 2012Формат: fb2Язык: ruРазмер: 4872 KbСкачиваний: 3250

«Сказание о Манасе» — авторское произведение современного писателя-билингва Мара Байджиева. По форме оно представляет поэтическое переложение первой части трилогии кыргызского народного эпоса «Манас», «Семетей», «Сейтек». В основу сказания положены варианты выдающихся народных сказителей-манасчи Сагынбая Орозбакова, Саякбая Каралаева, Багыша Сазанова и Шаабая Азизова. Министерством образования и науки Кыргызской Республики рекомендовано как учебно-хрестоматийное пособие. Год издания: 2010Формат: fb2Язык: ruРазмер: 4189 KbСкачиваний: 3250

Величайший памятник якутского народного творчества — олонхо «Нюргун Боотур Стремительный» воссоздан на рубеже 20—30 гг. основоположником якутской советской литературы П.А. Ойунским. В мифологизированных образах олонхо отразилась древнейшая история якутов — скотоводческого народа южного происхождения. Вот почему глубоко оригинальный якутский эпос обнаруживает родство с преданиями других тюркоязычных народов, живущих в настоящее время за несколько тысяч километров от якутов. На русский язык «Нюргун Боотур Стремительный» в записи П.А. Ойунского переведен впервые.Перевод: Державин Владимир ВасильевичГод издания: 1975Формат: fb2Язык: ruРазмер: 12231 KbСкачиваний: 3246